жок

  • 121синодичний — а, е, астр. Стос. до видимого на небі розташування небесних тіл відносно сонця або один одного. •• Синоди/чний мі/сяць проміжок часу між двома послідовними однойменними фазами Місяця. Синоди/чний пері/од оберта/ння проміжок часу, по закінченні… …

    Український тлумачний словник

  • 122склянка — I и, ж. 1) Скляна посудина циліндричної форми, без ручки, признач. для пиття, зберігання рідини і т. ін. || чого. Така посудина, наповнена чим небудь, кількість чогось, що вміщається в такій посудині. || рідко. Взагалі скляна посудина, банка і т …

    Український тлумачний словник

  • 123скорий — а, е. 1) Який швидко рухається, швидкий. || Який проходить, відбувається у швидкому темпі. •• Ско/рий по/їзд розм. пасажирський поїзд, який рухається з підвищеною швидкістю, без зупинок на маленьких станціях. 2) Який здійснюється, провадиться… …

    Український тлумачний словник

  • 124тисячоліття — я, с. 1) Проміжок часу в тисячу років; тисячоріччя. || перев. мн. Надзвичайно довгий проміжок часу; сотні віків. 2) Річниця чого небудь, що відбулося або розпочалося тисячу років тому. 3) у знач. присл. тисячолі/ттями …

    Український тлумачний словник

  • 125тисячоріччя — я, с. 1) Проміжок часу в тисячу років; тисячоліття. Перше тисячоріччя до нашої ери. || перев. мн. Дуже, надзвичайно великий проміжок часу; сотні віків. 2) Річниця чого небудь, що відбулося або розпочалося тисячу років тому. 3) у знач. присл.… …

    Український тлумачний словник

  • 126устигати — (встига/ти), а/ю, а/єш, недок., усти/гнути (всти/гнути) і усти/гти (всти/гти), гну, гнеш; мин. ч. усти/г, ла, ло; док. 1) з інфін. і без додатка. Бути спроможним зробити що небудь за певний проміжок часу. || Набувати якого небудь стану за певний… …

    Український тлумачний словник

  • 127межа — I 1) (лінія, смуга поділу якої н. території, поверхні тощо); обніжок, обміжок, суголовок 2) (припустима норма чогось дозволеного; граничний ступінь чогось); пруг (перев. зі сл. останній ), рубіж, поріг, рубікон II ▶ див. кінець I, 1), кордон …

    Словник синонімів української мови

  • 128перерва — 1) (тимчасове припинення якоїсь дії, процесу; проміжок часу, на який припиняється дія, процес), інтервал, проміжок, антракт; перестан, перестанок пау[в]за (перев. у мові, звучанні); простій (непередбачена затримка в роботі) 2) (відтинок часу,… …

    Словник синонімів української мови